Історична

Термін «полімери» у 1883 році увів у науку Йонес Якоб Берцеліус для позначення особливого виду ізомерів, за якою речовини, які складаються з однакових елементів, мають різну молекулярну масу, наприклад С₂Н_{4 і} С₃Н_6, О₂ і О_3. Таке визначення терміна не відповідає сучасним уявленням про полімери. «Істинні» синтетичні полімери на той час ще не були відомі. Кілька полімерів було отримано ще в І половині 19 століття. Проте хіміки тоді намагалися пригнітити полімеризацію й поліконденсацію, які призводили до «осмолення» продуктів основної хімічної реакції.

Перші згадки про синтетичні полімери датуються1835 роком. Унаслідок дослідів із вінілхлоридом Реньо вперше синтезував полівінілхлорид, про що й сам не здогадувався. Лише через багато років, повторюючи його досліди, вчені встановили, що смолисті залишки, які Реньо не досліджував, і є забруднений продуктами розкладу полівінілхлорид. У 1839 р., працюючи зі стиролом, хімік Симон знайшов у кол­бах і ретортах якийсь нерозчин­ний порошок. Однак не надав цьо­му значення. Згодом виявилося, що згадана в публікаціях Симона речовина є полістиролом.

Європейцям уперше став відомим полімерний матеріал каучук близько 500 років тому, коли мо­ряки Колумба спостерігали на ос­трові Гаїті ігри місцевого населен­ня в м'яч. Тоді, звичайно, ще ніхто не міг передбачити, що матеріал, із якого зроблено м'яч, матиме таке велике значення і здійснить цілу революцію в техніці. М'ячі, що мали незвичайну властивість відскакувати від твердої поверхні, виготовлялися з речовини, що знаходиться в молочному соку тропічного дерева гевеї.

Цей сік називався «као чоу» (као—дерево, чоу — текти). Звідси й назва тер­міну— каучук.

Із природного кау­чуку (білий сік дерева гевеї) у 1843 р. було отримано першу в світі твер­ду пластичну масу — ебоніт. Ця пластмаса являє собою гуму, що містить близько ЗО % Сульфуру.

Згадаймо кілька фактів:

• 1856 р. — англієць Паркес до­був нову речовину целулоїд;

• 1859 р. — великий російський хімік О. Бутлеров, творець теорії хімічної будови органічних речо­вин, відкрив формальдегід;

• 1870 р.—почав діяти Кусковський хімічний завод (нині у складі м. Москви). Цей завод було побудо­вано спочатку для добування гасу. На ньому працювали великі ро­сійські хіміки Д. Менделєєв і М. Зелінський. Тут уперше в країні було організоване виробництво блоко­вого полістиролу. Завод є експе­риментальною базою розвитку полістирольних пластиків;

• 1912 р. — російський хімік І. Остромисленський із хлорвінілу добув полівінілхлорид;

• 1949 р. —у Радянському Союзі почалося виробництво фторо-пласту-4. Із нього роблять труби для транспортування особливо аг­ресивних рідин, а також ізоляцію для підводних кораблів, проклад­ки, сальники, вентилі тощо;

• 1957 р.—на виставці приклад­ного мистецтва в Парижі демонстрували будинок, цілком побудо­ваний із пластмас за проектом па­ризького архітектора Лионеля. Будинок мав корисну площу 90 м² і важив 7,5 тонн.
Підсумки історії створення синтетичних полімерів відобразіть у формі презентації